Понедiлок, 21 сiчня 2019 року

Щодо виходу з Великого договору про дружбу з Росією

Договір було підписано у Києві 31 травня 1997 року Президентом України. Ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією» N 13/98-ВР від 14 січня 1998 року

Україна виходить із Договору, а не розриває його. Цей договір не був розірваний раніше, бо його текст не передбачає такої можливості. Як і газовий договір Тимошенко, до речі. Великий договір про дружбу можна лише не продовжити і то лише раз в 10 років з виконанням певних формальностей.

  • Договір міг бути розірваний з використанням Віденської конвенції унаслідок суттєвого невиконання однією з сторін. Однак процедура доведення порушення Договору Росією у міжнародному суді досить тривала і складна. Окрім того розрив Договору Україною послабив би нашу позицію в інших позовах проти Росії.

Великий договір був ратифікований Верховною Радою в 1998 році, відповідно в 2018 році виповнюється 20 років з початку його дії чим і скористався Президент України.

  • Порошенко впевнено рухається в обраному напрямку – у Європу, геть від Москви. Вихід з Договору є черговим кроком на цьому шляху.

Вихід України з договору про дружбу з Росією не погіршує ситуацію для України, яка і так розірвана війною, втратила окуповані Росією території, а її громадяни не користуються тим обсягом прав, які належать російським громадянам. Вихід з Договору – історична необхідність.

  • Вихід із Договору не має жодного відношення до виборів – якщо цього не зробити в 2018 році – він буде продовжений автоматично на 10 років.

У 1998 році для України у Договорі були важливими два положення. Насамперед – визнання і непорушність кордонів, але це положення було повністю зневажене Росією після початку агресії в Криму 21 лютого 2014 року.

  • Договір, стаття 2: “«Високі Договірні Сторони відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі, поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів»

Інше положення, яке колись цікавило Україну – гарантування громадянам прав та свобод чужим громадянам на однакових підставах і в такому ж обсязі, яким ними володіють власні громадяни.

  • Однак майже одразу після ратифікації Договору і це положення також було порушене - обмеженнями на отримання легальної роботи та перебування українців у Москві.

Щодо затримання українців у Тбілісі

Група українських громадян, яку в Грузію привіз нардеп від Самопомочі Семен Семенченко – не представляє Україну і наша держава не несе відповідальності за їх вчинки. Якщо їх звинуватять у скоєнні злочину на території дружньої нам держави, вони мають відповісти за свої дії.

  • Семен Семенченко є політичним аферистом, якого привів у політику Андрій Садовий. Саме він несе всю політичну відповідальність за дії Семенченка.
  • Самопоміч виключала з фракції за «неправильні» голосування, тим більше вона має виключити з фракції Семенченка за спробу втрутитись у політику дружньої нам Грузії.

Затримання українців зі зброєю в Тбілісі обов’язково використає російська пропаганда проти України, що зменшить нашу підтримку в світі. Тепер виглядає невипадково, що напередодні речник російського МИД Захарова звинувачувала Україну у підготовці бойовиків.

  • Вже не вперше від дій Семенченка пряму вигоду має Москва. Так вже було з блокадою Донбасу, що призвело до захоплення власності українських підприємств на окупованих територіях та подорожчання електроенергії через брак енергетичного вугілля.

Щодо проросійської риторики Тимошенко.

Виступаючи на Погоджувальній Раді Тимошенко заявила про штучність воєнного стану. Це ще раз підкреслює антиукраїнську спрямованість її політичних заяв. Насправді воєнна загроза для України зросла настільки, що НАТО збільшує присутність своїх кораблів у Чорному морі.

  • Це можна вважати прямою відповіддю на заклик українського Президента і визнанням серйозності загроз Україні.

Причини для запровадження воєнного стану є і вони дуже серйозні. Біля кордонів України в Росії та Криму розгорнуто наземне угруповання загальною чисельністю більше 80 тисяч військовослужбовців. У його складі перебуває:

  • Близько 1400 артилерійських систем та ракетних систем залпового вогню
  • 900 танків
  • 2300 бойових броньованих машин
  • Більше 500 літаків та 300 вертольотів.
  • В акваторіях Чорного, Азовського, Егейського морів виконують завдання понад 80 кораблів та 8 підводних човнів, у тому числі ударних – 23 кораблі і 6 підводних човнів.

Одного разу Тимошенко вже закликала в жодному разі не чинити опору окупантам – так ми і втратили Крим. Перебуваючи на РНБО 28.02.14 року Тимошенко заявила:

«Жоден танк не повинен виїхати з казарми... Ніякого воєнного стану й активізації наших військ!»