Недiля, 20 жовтня 2019 року

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ВІДОКРЕМЛЕНОГО ПІДРОЗДІЛУ ГРОМАДСЬКОГО ОБ’ЄДНАННЯ

Статтею 13 Закону України «Про громадські об'єднання» передбачено, що відокремлені підрозділи може мати громадське об’єднання зі статусом юридичної особи. Цивільним кодексом України визначено, що відокремленими підрозділами юридичної особи можуть бути філії та представництва.

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її  місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист її інтересів.

Відокремлені підрозділи громадського об’єднання не є юридичними особами.

Детальніше: ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ВІДОКРЕМЛЕНОГО ПІДРОЗДІЛУ ГРОМАДСЬКОГО ОБ’ЄДНАННЯ

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини

Достатньо велика кількість громадян України під час прийняття спадщини стикаються з проблемами через власну правову необізнаність. Так, трапляються випадки коли спадкоємці пропускають строк, встановлений законодавством для прийняття спадщини. В цьому випадку необхідно знати загальний порядок прийняття спадщини та наслідки пропущення строку для прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1216 Цивільного Кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1245 Цивільного Кодексу України визначено, що частина спадщини, яка не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах.

Згідно з статтею 1268 Цивільного Кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку у шість місяців він не заявив про відмову від неї.

Детальніше: Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу

Постановою Великої Палати Верховного Суду по справі № 310/11024/15-ц від 25.05.2019 викладено правову позицію стосовно порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу.

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» (далі – Закон) одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 3 ст. 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками,          є (ч. 3 ст. 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону.

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (ст. 39 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (ст. 38 Закону).

Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному ст. 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному ст. 38 Закону, є неналежним способом захисту.

Частина 2 ст. 36 Закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у ч. 3 ст. 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За змістом припису ч. 2 ст. 35 Закону визначена у ч. 1 цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений ст. 38 Закону, не передбачили.

СУДДІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Усі принципи та засади організації роботи суддів Європейського суду з прав  людини (далі - Суд) визначені Регламентом Суду, що складається з правил.

Тривалість строку повноважень судді обчислюється від дня його обрання. Проте, якщо суддя переобирається зі спливом строку повноважень або обирається замість судді, строк повноважень якого вже сплив або майже сплив, тривалість строку його повноважень у кожному випадку обчислюється від дати спливу цього строку.

Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), суддя, обраний для заміни судді, строк повноважень якого не сплив, обіймає посаду протягом решти строку повноважень свого попередника. Він обіймає посаду доти, доки його наступник складе присягу або зробить заяву.

Перед тим, як заступити на посаду, кожний обраний суддя на першому пленарному засіданні Суду, на якому він буде присутній після обрання, або, в разі необхідності, перед Головою Суду складає таку присягу чи робить таку урочисту заяву: «Присягаю,» - або «Урочисто заявляю,» - «що виконуватиму функції судді чесно, незалежно та безсторонньо і зберігатиму таємницю всіх обговорень». Ця дія має бути зафіксована в протоколі.

Відповідно до Конвенції, упродовж строку своїх повноважень судді не можуть займатися ніякою політичною, адміністративною чи професійною діяльністю, несумісною з їхньою незалежністю, безсторонністю або вимогами виконання посадових обов’язків на постійній основі. Кожний суддя має повідомити Голову Суду про будь-яку іншу діяльність. Усі інші питання, які  виникають у разі виникнення незгоди між Головою та заінтересованим суддею, вирішуються Пленумом Суду.

Обрані судді розташовуються в порядку старшинства за Головою і заступниками Голови Суду та головами секцій за датою свого обрання; у разі переобрання, навіть якщо це відбулося не одразу, зараховується тривалість строку, протягом якого цей суддя раніше обіймав посаду судді.

Старшинство заступників Голови Суду, обраних на посаду в один і той самий день, визначається за тривалістю строку, протягом якого вони виконували функції судді. При однаковій тривалості строку старшинство визначається за віком. Це саме правило    застосовується    щодо    голів   секцій.  

Про відставку судді має бути повідомлено Голову Суду, який передає це повідомлення Генеральному секретареві Ради Європи, і це означає, що з’являється вакансія судді.

Жоден суддя не може бути звільнений з посади доти, доки інші судді на пленарному засіданні більшістю у дві третини голосів обраних суддів, що заступили на посаду, не приймуть рішення про те, що він перестав відповідати вимогам. Пленум суду має спершу заслухати його. Будь-який суддя може ініціювати процедуру звільнення з посади.

На пленарних засіданнях Суду обирається його Голова, двоє заступників Голови та голови секцій строком на три роки за умови, що цей строк не перевищуватиме тривалості строку їхніх повноважень. Вони можуть бути переобрані.

У кожній секції таким самим чином обирається строком на три роки, що може поновлюватися, заступник голови, який замінює голову секції, якщо останній не може виконувати своїх обов’язків.

Голови та заступники голів продовжують свої функції до обрання своїх наступників. Якщо Голова або заступник перестає бути членом Суду або подає у відставку до звичайного спливу строку повноважень, Пленум Суду або відповідна секція, залежно від обставин, обирає наступника на решту строку повноважень.

Вибори проводяться шляхом таємного голосування, у них мають право брати участь лише присутні обрані судді. Якщо жоден суддя не набере абсолютної більшості голосів присутніх обраних суддів, проводиться голосування щодо двох суддів, які набрали найбільшу кількість голосів. За рівної кількості голосів перевага надається судді, який має старшинство.

Голова спрямовує діяльність Суду та здійснює адміністративні функції. Він представляє Суд, і на нього, зокрема, покладається відповідальність за зв’язки з керівними органами Ради Європи.  Голова головує на пленарних засіданнях Суду, засіданнях Великої палати та засіданнях колегії з п’яти суддів. Він не бере участі в розгляді справ, які слухаються палатами, крім випадків, коли він є суддею, обраним від відповідної Договірної Сторони.

У Голови Суду є заступники, які допомагають йому. Вони заміщують Голову у випадках, коли останній не може виконувати своїх обовязків, або коли посада Голови є вакантною, або на прохання Голови. Вони також діють як голови секцій. Якщо Голова і заступник одночасно не можуть виконувати своїх обов’язків або ж їхні посади є одночасно вакантними, посаду Голови Суду має обійняти голова секції або, якщо такого немає, один з обраних суддів у порядку старшинства.

Голови секцій головують на засіданнях секцій та палат, членами яких вони є, і спрямовують роботу цих секцій. Заступники голів секцій посідають їхнє місце, якщо вони не можуть виконувати своїх обов’язків, або якщо посада голови цієї секції є вакантною, або на прохання голови секції. Якщо й вони не можуть цього зробити, тоді їхнє місце посідають судді секцій та палат у порядку старшинства.

Судді Суду не можуть головувати у випадках, коли стороною є Договірна держава, громадянином якої вони є або від якої вони були обрані.

Взяття на облік безхазяйного нерухомого майна

Реформування системи адміністративно-територіального устрою України, розвиток самостійності та спроможності громад прогресивно впливає на формування системного та планового підходу до вирішення економічних та соціальних проблем.

В свою чергу, реалізація та вирішення зазначених питань має безпосереднє значення для фактичного виконання функцій органів місцевого самоврядування в повному обсязі, в тому числі, повноважень пов’язаних із реалізацією права комунальної власності та права приватної власності на об’єкти нерухомості.

Розглядаючи особливість ефективного регулювання відносин у сфері комунальної власності територіальних громад, слід враховувати необхідність визначення подальшої долі об’єктів нерухомого майна, які не мають власника або власник яких невідомий.

Детальніше: Взяття на облік безхазяйного нерухомого майна

Як виховати патріота України?

Патріотизм (грец. πατριώτης — співвітчизник, грец. πατρίς та лат.   patria — батьківщина) – громадянське почуття, змістом якого є любов до батьківщини і готовність пожертвувати своїми інтересами заради неї, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури, особливе емоційне переживання своєї приналежності до країни і свого громадянства, мови, історії, традицій, готовність діяти в інтересах вітчизни та постати на її захист у разі необхідності.

У повсякденному житті ми, як правило, не замислюємось над змістом поняття «патріотизм». Та й у наш час, коли буває важко забезпечити свою родину, далеко не кожен готовий пожертвувати своїми інтересами заради держави. Тому частина населення України не бажає бути патріотами. Звичайно, тут діють ще й інші фактори, такі, як слабкість історичної пам’яті та переважно атеїстичний спосіб мислення.

Детальніше: Як виховати патріота України?

«Шлюб за добу» у Запоріжжі

Кабінетом Міністрів України  з метою апробації європейських стандартів,  спрямованих на створення сприятливих умов для отримання фізичними особами адміністративних послуг у сфері державної реєстрації актів цивільного стану 13.07. 2016 року прийнято розпорядження № 502-р  «Про запровадження реалізації пілотного проекту щодо державної реєстрації шлюбу».

Наказом Міністерства юстиції України від 22.07.2016 № 2247/5 «Про реалізацію пілотного проекту щодо державної реєстрації шлюбу» для забезпечення реалізації гарантованого державою права на шлюб установлено порядок та дії працівників відділів державної реєстрації шлюбу під час реалізації пілотного проекту щодо державної реєстрації шлюбу.

Відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів послуга з організації проведення державної реєстрації шлюбу за обраним заявниками місцем у визначені ними строки надається суб’єктом господарювання – юридичною особою публічного права.

Детальніше: «Шлюб за добу» у Запоріжжі

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» в дії!

Постановою Верховного Суду по справі № 638/17813/18 від 05.07.2019 викладено правову позицію стосовновидачі обмежувального приписуз метою уникнення у майбутньому домашнього насильства у будь-якому прояві, обґрунтовано заборону особи протягом місяця перебувати у місці проживання позивача.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Детальніше: Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» в дії!

Відмова у вчиненні нотаріальних дій

Завданнями Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області є участь у забезпеченні реалізації державної політики з питань діяльності нотаріату, сприяння розвитку системи надання правової допомоги з метою реалізації прав і свобод громадян, забезпечення захисту прав людини і громадянина у сфері діяльності нотаріату.

Нотаріус – це процесуально незалежна особа, яка самостійно приймає рішення, вчиняє нотаріальні дії та відмовляє в їх вчиненні (посвідченні).

Відповідно до статті 49 Закону України «Про нотаріат» (далі – Закон) та глави 13 розділу I Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 за № 296/5 (далі – Порядок), нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії має право відмовити у вчиненні нотаріальних дій.

Детальніше: Відмова у вчиненні нотаріальних дій 

Пошук

Важливо