Вiвторок, 21 вересня 2021 року

Вхід на сайт

×

Повідомлення

Simple Image Gallery Notice: Joomla's /cache folder is not writable. Please correct this folder's permissions, clear your site's cache and retry.

«Т.Г. Шевченко – Великий син Великого народу»

Яскраво засвідчують всенародну любов до Кобзаря документи, що зберігаються в фондах Державного архіву Запорізької області. Вони розповідають нам про те, як шанували пам’ять поета на Запоріжжі, починаючи з подій столітньої давності. З пожовклого від часу паперу вицвівшими подекуди чорнилами на нас дихає історія.

Документи 1920-тих років навіюють своєрідність тогочасного святкування Шевченківських днів. За рядками деяких протоколів можна відчути хвилюючу піднесеність та урочистість. У ті часи 10 (11) березня за новим стилем (дні народження та смерті Шевченка) вважалися державним святом і до нього відповідно ставилися. Цей день присвячувався пам’яті Кобзаря.

Обов’язково проводилися збори, під час яких присутні знайомилися з життям та творчістю Шевченка. І хоча ці збори проводилися найчастіше за указівкою влади, не завжди вони викликали нудьгу. Не бажаючи лише слухати нецікаві, сухі та зарозумілі лекції та доклади люди самі собі створювали свято. Організовували концерти, святкові вечори та спектаклі. Так, у 1921 році святкування в селі Новоолександрівка розтяглося на весь день. Свято розпочалося в 9 ранку - з мітингу. А далі були декламація віршів Шевченка у школі для дітей, хода по селу з виконанням пісень, окремі спектаклі для дітей (“По той бік кадки”) та дорослих (“По той бік кадки” та “Проект № 25”), концерт, а під час перерв - декламація віршів. Завершилося свято пізно у вечері – на пів одинадцяту.

Цікаво, що своїм національним поетом Шевченка вважали не тільки українці, але і громадяни інших національностей, які проживали в Україні. Так, у 1924 р. у протоколі об’єднаного засідання громадських установ села Гюнівки населення якого за національністю переважно належало до болгар були вписані рядки: “...з гордістю святкуємо сьогоднішній день, як своє національне свято пам’яті нашого великого та дорогого мученика за народне діло.”

А ще у ті часи прагнули увічнити пам’ять поета спорудженням пам’ятників, присвоєнням його імені різним географічним назвам, установам. Наприклад, була перейменована вулиця Вознесенська у Бердянську на вулицю імені Шевченка (як противника всякій релігійних культів), присвоєно ім’я Шевченка Балківському волосному театру, державному заводу № 10 в селі Софіївка (нині місто Вільнянськ).

Ім’я Шевченка нерозривно зв’язано з нашим краєм. Покоління запоріжців глибоко шанують пам’ять про Кобзаря.

{gallery}archdocs/sheva{/gallery}

Пошук

Важливо